Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року. Її співавторами виступили 100 держав. Україна приєдналася до Резолюції у 2012 році. Дата 27 січня обрана невипадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті «Аушвіц-Біркенау».
Нацистський режим за 12 років свого існування знищив 6 мільйонів представників цього народу.
Процес розпочався в Німеччині і з часом поширився по всій окупованій гітлерівцями Європі: нацисти створили в захоплених ними країнах розгалужену мережу концтаборів. Перший концтабір за часів правління Гітлера з’явився в Дахау, неподалік Мюнхена, у березні 1933 року. Потім були відкриті «Треблінка», «Освенцим», «Вестерборк» та інші. Умови перебування там були жахливими. Наприклад, у «Треблінці» майже не було ніякої інфраструктури, крім газових камер та житлових приміщень для підрозділів СС.
Після закінчення Другої світової війни Сполучені Штати, Велика Британія, СРСР і Франція заснували Міжнародний військовий трибунал. Для вищих чиновників третього рейху, безпосередньо причетних до розв’язання війни і скоєння кривавих злочинів проти людства. У листопаді 1945 року вони постали перед судом у Нюрнберзі. Зокрема, Герман Герінг — віцеканцлер та один з найвідоміших нацистських лідерів, міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп, Ганс Франк, генерал-губернатор окупованої нацистами Польщі, нацистський ідеолог Альфред Розенберг, Ернст Кальтенбруннер, старший офіцер СС і глава Головного управління безпеки Рейху та інші.
У жовтні 1946-го 12 підсудних були засуджені до смертної кари, троє виправдані, а решта отримали тюремні терміни. Найважливіший обвинувачений, Герман Геринг, скоїв самогубство в тюремній камері, а Рудольфа Гесса, який вважався в гітлерівській Німеччині людиною № 2, засудили до довічного ув’язнення. Своє нікчемне життя він скінчив у 1987 році в тюрмі «Шпандау». За досить загадкових обставин…
На лаві підсудних опинилися і кати концтабору «Освенцим». Досить показовим був процес над ідеологом «остаточного вирішення єврейського питання» Ейхманом, який зумів втекти з Німеччини вже тоді, коли її вулицями гуркотіли радянські танки, і 16 років переховувався в одній з країн Південної Америки. Та всевидющий ізраїльський «Моссад» все ж «вирахував» його місцезнаходження і в результаті хитромудрої операції вивіз до Ізраїлю. За всю історію цієї країни, тобто за більш як 70 років, судді винесли єдиний смертний вирок: життя цього нікчеми обірвалося в зашморзі на шиї.
Історики, які досліджують тему Голокосту, стверджують: багато ейхманів, чиї руки по лікті в єврейській крові, зуміли уникнути розплати за свої діяння. З різних причин: хтось зумів утекти, хтось — відкупитися грошима своїх жертв.
Напередодні німецького вторгнення в Україну, у червні 1941-го, на її теренах проживало понад 2 мільйони євреїв. На українській землі, за підрахунками істориків, загинуло близько 1,5–1,6 мільйонів євреїв, тобто майже 70 % від усіх, що тоді тут жили. Наприкінці вересня 1941 року в київському урочищі Бабин Яр зондеркоманди СС розстріляли понад 33 тисячі людей.
Ізраїль в 1953 р. заснував звання «Праведник народів світу», яке присуджується тим, хто в роки Другої світової війни рятував євреїв від знищення на території Європи, окупованій нацистами. Визнані Праведниками отримують медаль і почесну грамоту, а їх імена увічнюють у Яд Вашем на Горі пам’яті в Єрусалимі. На 1 січня 2021 року це звання отримали 2673 українців, а Україна за кількістю Праведників посідає четверте місце у світі, поступаючись Польщі, Нідерландам і Франції.
תגובות